Основне призначення систематичного каталогу й бібліографічних картотек, організованих по УДК в органах НТИ й науково-технічних бібліотеках, - задовольняти тематичні запити. Останні можуть бути систематичного або предметного характеру. І на обидва види запитів може відповісти систематичний каталог. Однак запити предметного характеру (коли задана тема повинна бути розглянута з погляду  різних дисциплін, тобто  комплексно) задовольняються за допомогою алфавітно-предметного покажчика до каталогу, а саме - за допомогою його гніздових рубрик.

Принципових розходжень у методиці складання систематичного каталогу й систематичних бібліографічних картотек не є. Єдине розходження полягає в тім, що в каталогах відбиваються фонди конкретного СИФ або бібліотеки, а в бібліографічних картотеках - література незалежно від наявності в даному фонді.

До найважливіших вимог організації матеріалу в систематичних каталогах або картотеках ставиться дотримання принципу однаковості: література по якому-небудь питанню завжди повинна ставитися в той самий   розділ каталогу. Якщо цей принцип не буде дотримуватися, то, по-перше, каталог або картотека втратять одне зі своїх найцінніших  пошукових якостей - точність і повноту, по-друге, пошук буде тривалим.

Всі картки в систематичному каталозі або картотеці повинні бути підібрані по індексах, однорідні теми (картки) виділені роздільниками.

Роздільники оформляються як на дрібні рубрики, так і на загальні розділи каталогу, причому за деякими з них безпосередньо може не бути карток; інакше кажучи, вони очолюють не стільки групу карток, скільки логічно підлеглі їм роздільники й тим самим утворять систему. Тому, говорячи про кількість карток за роздільником, ми маємо через їхній останній щабель.

Читачі-фахівці найчастіше  мають потребу в інформації з конкретних питань й існує необхідність збирати її по відповідних дробових індексах. Звідси можна зробити помилковий висновок, що питання про кількість карток за роздільниками начебто  не повинне існувати, тому що кожен, навіть саме дрібне питання повинен бути виділений. Але тут існує інша небезпека: роздільників виявиться так багато ("ліс роздільників"), що читачеві буде важко орієнтуватися, і тому, все-таки рубрики каталогу або картотеки необхідно укрупнювати. Оптимальною кількістю карток за роздільником уважається 50.

Вибір типу розміщення карток й організації систематичних каталогів і картотек багато в чому визначається типом і профілем фонду, читацькими запитами й т.п.

Картки за роздільниками можна розташовувати одним із трьох способів: у порядку дробности індексів; за абеткою  карток; по укрупнених індексах карток. Перший спосіб зручний тим, що АПУ може відсилати читача безпосередньо до дробового індексу, що при подібному способі розміщення доцільно писати зверху, у правій стороні картки.

При розташуванні карток по укрупнених індексах, позначеним на роздільниках, але в межах кожної такої рубрики вони підбираються в назад-хронологічному порядку по роках видання, тобто  спочатку новітня література по даному питанню, а потім більше стара.

При дуже детальному виділенні рубрик по дрібних темах питання про те, як краще підбирати картки - за алфавітом або в порядку зворотної хронології - губить свій зміст. Весь матеріал усередині рубрики, незалежно від цього, легко оглянемо. Але встановити певний порядок і строго його дотримуватися все-таки  необхідно незалежно від кількості карток за роздільниками.

Вище відзначалося, що роздільники в каталозі або картотеці озаглавлюють не тільки групу карток за кожним з них, але й інші роздільники й у цілому становлять систему роздільників. Ця система допомагає користувачеві самостійно орієнтуватися в каталозі, знаходити необхідну літературу. Для того, щоб правильно орієнтувати його в каталозі, роздільники повинні, наскільки це можливо, показати східчасту структуру систематичного каталогу, ієрархію класів і родо-видовые зв'язки, що існують між підрозділами каталогу. Це досягається строго продуманим застосуванням роздільників певної форми, із середнім і бічним виступами. Останні можна ставити виступом праворуч і ліворуч, у такий спосіб виходять три форми роздільників: середні, ліві й праві. Ці форми можна доповнити, зрізуючи небагато виступи роздільників або вирізуючи з карток роздільники з більше широкими виступами, хоча в бібліотеках це практикується рідко. Середніми роздільниками варто виділяти відносно великі розділи, підрозділяючи їх ще на два щаблі лівими й правими роздільниками. У якому порядку застосовувати бічні форми роздільників - питання місцевого значення, і в різних СИФ він вирішується по-різному. Таким чином, створюється можливість оформляти роздільниками обумовленої форми три ієрархічних щаблі розподілів. Коли в межах одного каталожного ящика є більше трьох щаблів, доводиться йти на деякі огрубіння оформлення: представляти однією формою роздільників два щаблі ієрархії класів.

На виступах роздільників варто писати індекс і його рубрику, на середніх роздільниках, нижче виступу, перераховувати основні розподіли цього розділу й посилання до суміжних розподілів УДК. Подібні посилання й відсилання необхідно робити на бічних роздільниках, хоча перераховувати там розподілу наступного щабля звичайно недоцільно.

Систематичний каталог тісно зв'язаний з усіма іншими каталогами бібліотеки. Такий зв'язок досягається застосуванням у всіх каталогах єдиної форми картки й вказівкою повного каталожного індексу в алфавітному каталозі (при наявності двох алфавітних каталогів - у службовому). Це допомагає однаковому індексуванню різних видань однієї й тієї ж книги й книг, близьких по тематиці. Тому, при всякої реклассификации й виправленнях індексів потрібно відбивати ці виправлення в алфавітному каталозі. Процес цей сповільнює проведення реклассификации, але він необхідний для правильного ведення систематичного каталогу.

Систематичний каталог, бібліографічна картотека вимагають постійної уваги: повного або часткового перегляду класифікації, відновлення карток або роздільників. Без систематично проведеної роботи каталог швидко застаріває й губить своє значення. Розрізняють наступні види робіт з каталогом або картотекою:

поповнення картками нових надходжень; при необхідності змінюються формулювання або виправляються написи на роздільниках;

поточна редакція; у більших  СИФ застосовується поділ праці: картки розставляє технічний працівник (на ребро або з кольоровою закладкою), а редактор перевіряє правильність розміщення й визначає необхідність змін і доповнень роздільників;

планова редакція, тобто  суцільний перегляд усього каталогу або картотеки, або великих розділів з одночасної деталізацією рубрик, реклассификацией і внесенням виправлень відповідно до  змін і доповненнями УДК.